Чорне Дзеркало (2011)

Опис серіалу Чорне Дзеркало

Кожен епізод «Чорного дзеркала» — окрема історія зі своїми героями, світом і правилами. Спільне в них одне: усі вони розповідають про технології, які вже існують або от-от з'являться, і про те, що станеться, якщо ми будемо необачними. Прем'єр-міністра шантажують через соцмережі, люди оцінюють одне одного рейтингами, пам'ять можна переглядати, як відео, а свідомість — копіювати в цифрові світи.

Назва серіалу — це чорний екран вимкненого смартфона, телевізора чи монітора, у якому ми бачимо власне відображення. Більшість історій розгортаються в недалекому антиутопічному майбутньому й сатирично показують сучасне суспільство, соцмережі, медіа й нашу залежність від гаджетів, хоча серед них є й зворушливі, й навіть щасливі історії, як-от «Сан-Джуніперо». Дехто з критиків дорікав серіалу передбачуваністю моралі, але чимало епізодів згодом назвали пророчими.

«Чорне дзеркало» — британський серіал-антологія, створений журналістом і сатириком Чарлі Брукером, який написав більшість епізодів разом із виконавчою продюсеркою Аннабел Джонс. Натхнення автори черпали із серіалу «Зона сутінків». Перші два сезони й спецепізод «Біле Різдво» вийшли на каналі Channel 4 у 2011–2014 роках, після чого серіал перейшов на Netflix, де вийшли ще п'ять сезонів. Загалом він налічує 33 епізоди в семи сезонах, а також інтерактивний фільм Bandersnatch, у якому глядач сам обирає, що буде далі. Серіал тричі поспіль отримав «Еммі» як найкращий телефільм — за «Сан-Джуніперо», «USS Каллістер» і Bandersnatch, — і його вважають одним із найкращих серіалів 2010-х.