Шоколад (1988)
Chocolat
«Шоколад» (Chocolat) — французька історична драма 1988 року, режисерський дебют Клер Дені, яка написала сценарій разом із Жаном-Полем Фаржо. Фільм створили Франція, Західна Німеччина та Камерун, у 1988 році його показали на Каннському кінофестивалі. Критики сприйняли стрічку дуже тепло: на Metacritic вона має 81 бал зі 100. Музику до фільму записав південноафриканський джазмен Абдулла Ібрагім. Доросла француженка на ім'я Франс повертається до Камеруну, де минуло її дитинство. Дорогою до Дуали її підвозить афроамериканець Вільям Парк, який переїхав до Африки разом із сином, і думки героїні линуть у минуле — в 1957 рік, до містечка Міндіф на півночі тодішнього Французького Камеруну. Її батько Марк Даленс (Франсуа Клюзе) служив там колоніальним адміністратором і часто роз'їжджав у справах, тож маленька Франс (Сесіль Дюкас) жила з матір'ю Еме (Джулія Бокі) у віддаленому будинку серед африканських слуг. Найближчим другом дівчинки стає Проте (Ісаак де Банколе) — чорношкірий слуга родини, розумна й гідна людина. Історію показано очима дитини, яка ще не розуміє, чому між нею і Проте мають бути межі. Водночас між Проте та Еме наростає мовчазне напруження, про яке ніхто не говорить уголос. Усе загострюється, коли біля будинку падає невеликий літак і в Даленсів зупиняються чужі люди, серед них зухвалий мандрівник Люк (Жан-Клод Адлен), який відверто порушує неписані правила колоніального побуту. Центральний образ фільму — лінія горизонту, яку батько пояснює доньці: лінія, що наче існує, але до неї неможливо наблизитися. Так Клер Дені, яка сама виросла у французьких колоніях Африки, показує невидимі кордони між білими й чорними, господарями й слугами, колонізаторами й колонізованими. Дорослу Франс зіграла Мірей Пер'є.
Опис фільму Шоколад
«Шоколад» (Chocolat) — французька історична драма 1988 року, режисерський дебют Клер Дені, яка написала сценарій разом із Жаном-Полем Фаржо. Фільм створили Франція, Західна Німеччина та Камерун, у 1988 році його показали на Каннському кінофестивалі. Критики сприйняли стрічку дуже тепло: на Metacritic вона має 81 бал зі 100. Музику до фільму записав південноафриканський джазмен Абдулла Ібрагім.
Доросла француженка на ім'я Франс повертається до Камеруну, де минуло її дитинство. Дорогою до Дуали її підвозить афроамериканець Вільям Парк, який переїхав до Африки разом із сином, і думки героїні линуть у минуле — в 1957 рік, до містечка Міндіф на півночі тодішнього Французького Камеруну. Її батько Марк Даленс (Франсуа Клюзе) служив там колоніальним адміністратором і часто роз'їжджав у справах, тож маленька Франс (Сесіль Дюкас) жила з матір'ю Еме (Джулія Бокі) у віддаленому будинку серед африканських слуг.
Найближчим другом дівчинки стає Проте (Ісаак де Банколе) — чорношкірий слуга родини, розумна й гідна людина. Історію показано очима дитини, яка ще не розуміє, чому між нею і Проте мають бути межі. Водночас між Проте та Еме наростає мовчазне напруження, про яке ніхто не говорить уголос. Усе загострюється, коли біля будинку падає невеликий літак і в Даленсів зупиняються чужі люди, серед них зухвалий мандрівник Люк (Жан-Клод Адлен), який відверто порушує неписані правила колоніального побуту.
Центральний образ фільму — лінія горизонту, яку батько пояснює доньці: лінія, що наче існує, але до неї неможливо наблизитися. Так Клер Дені, яка сама виросла у французьких колоніях Африки, показує невидимі кордони між білими й чорними, господарями й слугами, колонізаторами й колонізованими. Дорослу Франс зіграла Мірей Пер'є.
