Очі без обличчя (1960)

Опис фільму Очі без обличчя

«Очі без обличчя» (Les Yeux sans visage) — французько-італійський фільм жахів 1960 року режисера Жоржа Франжю, знятий за романом Жана Редона 1959 року. Над сценарієм разом із автором книжки працювали дует Буало — Нарсежак, Клод Соте і П'єр Гаскар. Головні ролі зіграли П'єр Брассер, Аліда Валлі й Едіт Скоб.

Відомий хірург професор Женессьє (П'єр Брассер) спеціалізується на пересадках. З його вини сталася автокатастрофа, у якій його донька Крістіан (Едіт Скоб) утратила обличчя. Світ вважає дівчину мертвою: батька викликають на упізнання, він ховає чуже тіло, а Крістіан тим часом живе в замкненому маєтку під Парижем, ховаючись за білою маскою.

Женессьє, якого мучить провина, вирішує повернути доньці обличчя будь-якою ціною. Його віддана асистентка Луїза (Аліда Валлі) заманює до маєтку дівчат, схожих на Крістіан, а професор знімає з них шкіру для пересадки. Операції провалюються одна за одною, жертв більшає, а поліція починає цікавитися зникненнями.

Сценаристи змістили увагу на дівчину в масці, і стрічка вийшла поетичною, попри жорстокий сюжет. Цьому сприяють робота оператора Ойгена Шюфтана й музика Моріса Жарра з ярмарковим вальсом. На Единбурзькому кінофестивалі глядачі непритомніли, а в США 1962 року фільм вийшов скороченим, дубльованим і під іншою назвою. Згодом картину визнали класикою: Джон Карпентер казав, що вона вплинула на маску Майкла Маєрса в «Гелловіні», а Біллі Айдол записав однойменну пісню, натхненну фільмом.