Сльози сталі (2012)
Tears of Steel
«Сльози сталі» (Tears of Steel, 2012) — нідерландський науково-фантастичний короткометражний фільм режисера й сценариста Ієна Г'юберта, створений Інститутом Blender під керівництвом продюсера Тона Розендаля. Це поєднання живої акторської гри та комп'ютерної графіки: декорації, реквізит і спецефекти зробили у безкоштовній програмі з відкритим кодом Blender, а сам фільм став демонстрацією її нових можливостей у візуальних ефектах. Робота розпочалася на початку 2012 року під кодовою назвою «Проєкт Манго», а 26 вересня 2012 року фільм вийшов в інтернеті у вільному доступі. Історія починається на мосту в Амстердамі. Молодий Том (Ваня Рукавіна) і Селія (Деніз Реберген) сваряться: він мріє стати астронавтом, вона захоплена робототехнікою. Селія розуміє, що Том боїться її механічної руки, і розриває з ним стосунки. Минає сорок років. Порожній Амстердам захопили смертоносні роботи, яких створила сама Селія. Невелика група воїнів і вчених збирається в стародавній церкві Ауде-Керк, перетвореній на футуристичну фортецю, щоб у відчайдушній спробі врятувати світ відтворити ту саму важливу подію з минулого. Літнього Тома (Дерек де Лінт) спускають усередину, поки його товариш Барлі (Серхіо Гассельбайнк) відволікає гігантських чотириногих роботів. За допомогою проєкторів доповненої реальності вчені відтворюють міст і намагаються переписати пам'ять полоненого робота, а Том входить у симуляцію, де знову стає молодим. «Сльози сталі» — п'ятий відкритий проєкт фонду Blender після «Мрії Слонів», «Big Buck Bunny», гри «Yo Frankie!» і «Сінтел». Фільм профінансували фонд Blender, пожертви спільноти, передпродаж DVD, Нідерландський кінофонд і Cinegrid Amsterdam, а всі його матеріали поширюються за ліцензією Creative Commons. Це коротка, але ефектна історія про кохання, роботів і другий шанс.
Опис фільму Сльози сталі
«Сльози сталі» (Tears of Steel, 2012) — нідерландський науково-фантастичний короткометражний фільм режисера й сценариста Ієна Г'юберта, створений Інститутом Blender під керівництвом продюсера Тона Розендаля. Це поєднання живої акторської гри та комп'ютерної графіки: декорації, реквізит і спецефекти зробили у безкоштовній програмі з відкритим кодом Blender, а сам фільм став демонстрацією її нових можливостей у візуальних ефектах. Робота розпочалася на початку 2012 року під кодовою назвою «Проєкт Манго», а 26 вересня 2012 року фільм вийшов в інтернеті у вільному доступі.
Історія починається на мосту в Амстердамі. Молодий Том (Ваня Рукавіна) і Селія (Деніз Реберген) сваряться: він мріє стати астронавтом, вона захоплена робототехнікою. Селія розуміє, що Том боїться її механічної руки, і розриває з ним стосунки.
Минає сорок років. Порожній Амстердам захопили смертоносні роботи, яких створила сама Селія. Невелика група воїнів і вчених збирається в стародавній церкві Ауде-Керк, перетвореній на футуристичну фортецю, щоб у відчайдушній спробі врятувати світ відтворити ту саму важливу подію з минулого. Літнього Тома (Дерек де Лінт) спускають усередину, поки його товариш Барлі (Серхіо Гассельбайнк) відволікає гігантських чотириногих роботів. За допомогою проєкторів доповненої реальності вчені відтворюють міст і намагаються переписати пам'ять полоненого робота, а Том входить у симуляцію, де знову стає молодим.
«Сльози сталі» — п'ятий відкритий проєкт фонду Blender після «Мрії Слонів», «Big Buck Bunny», гри «Yo Frankie!» і «Сінтел». Фільм профінансували фонд Blender, пожертви спільноти, передпродаж DVD, Нідерландський кінофонд і Cinegrid Amsterdam, а всі його матеріали поширюються за ліцензією Creative Commons. Це коротка, але ефектна історія про кохання, роботів і другий шанс.
