Сяйво вечірнього місяця

Такіґучі Йой змалечку звикла до того, що люди бачать у ній не дівчину, а “принца” — маскулінні риси обличчя, що дістались від батька, високий зріст і коротка зачіска немов змушують оточення забувати про її справжню ідентичність. Усе життя вона не вписувалась у традиційно жіночий образ, та й уваги від хлопців ніколи не отримувала… Зрештою, Йой змирилася з роллю ідеального парубка в очах інших, навіть попри камінь на серці. Проте все змінюється, коли доля зненацька зводить її з Ічімурою — іншим місцевим “принцом”. Школою шириться чимало легенд про його недосяжність для дівчат, і в цьому Йой впізнає саму себе. Щоправда, на відміну від неї, Ічімура — справді хлопець, іще й вельми впливовий (принаймні так подейкують). Пара зустрічей, кілька відвертих розмов — і крига між ними починає поступово танути. От тільки саму Йой це неабияк бентежить: уперше її сприймають не як вигаданого красунчика з шьоджьо-манґи, а як справжню — неповторну та вродливу дівчину. І як тут реагувати?! Можливо, двох “принців” об’єднає дещо більше, ніж просте взаєморозуміння чи дружба…