Меріл Стріп

Меріл Стріп народилася 22 червня 1949 року в Самміті, штат Нью-Джерсі, навчалася у Вассар-коледжі та Єльській школі драми. Її часто називають найкращою акторкою свого покоління: за понад п'ять десятиліть у кіно вона зібрала рекордну 21 номінацію на «Оскар» і три статуетки — за «Крамера проти Крамера» (1979), «Вибір Софі» (1982) та роль Марґарет Тетчер у «Залізній леді» (2011), а також рекордні 32 номінації на «Золотий глобус» із вісьмома перемогами. Першу номінацію на «Оскар» їй принесла драма «Мисливець на оленів» (1978), далі були «Жінка французького лейтенанта» (1981), «Сілквуд» (1983), «З Африки» (1985), «Мости округу Медісон» (1995), «Адаптація.» та «Години» (2002). Нове покоління глядачів знає її як Міранду Прістлі, деспотичну редакторку модного журналу з «Диявол носить Прада» (2006), — до цієї ролі вона повернулася в сиквелі 2026 року, — а також за «Мамма міа!» (2008), «Сумнівом» (2008), «Джулі та Джулією» (2009), «У темному-темному лісі» (2014), «Флоренс Фостер Дженкінс» (2016) і «Секретним досьє» (2017) Стівена Спілберґа. На телебаченні Стріп також є лауреаткою «Еммі»; вона грала у другому сезоні «Великої маленької брехні» (2019) та в «Убивствах в одній будівлі». Стріп озвучила Місіс Лис у «Незрівнянному містері Фоксі» (2009) Веса Андерсона, а у Ґрети Ґервіґ зіграла тітоньку Марч у «Маленьких жінках» (2019) — та сама режисерка запросила її озвучити лева Аслана в «Нарнії: Небіж чаклуна» (2027). 2014 року Стріп отримала Президентську медаль Свободи, а 2024-го — почесну «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю.